Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду
То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.
Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?
Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.
Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.
Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".
Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".
Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.
У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".
Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.
Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"
"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.
У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.
І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.
| Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі! |
Сава, дружище, хули ты такой заморыш? Вытирая сопли одной рукой и поправляя никотиновую халатину другой, я сморкался в рукав, отталкиваясь от подоконника. Что-то в последнее время стало не вполне так, как раньше. Наверное, именно потому я решил развести на хоровод все свои проблемы в одной коробке с закладками. А они там были. И не было уже пути назад.
"Эй, Сава, бро, смотри, новенький сайт появился! Там крутой товар для ценителей жесткого музла и улетного наркотика. Можно купить мефедрон и гертруды с доставкой на дом за пару кликов!" - крикнул мне мой братан Пашка, протягивая листочек со странной ссылкой. Внутри меня что-то расколбасилось, как будто барабанная установка взорвалась под давлением тяжелого рока.
Мужик, ты либо сошел с ума, либо думаешь, что я сошел с ума! - заявил я, взяв листок со ссылкой. На нем было упоминание о жестком товаре, как будто я смотрел объявление о поиске барабанщика в свой новой группе. Но тут было что-то еще. Что-то, чего мне уже хватало. Что-то, что могло унести меня в другой мир. И я решил улететь.
"Ладно, чувак, я тебя предупредил. Просто не забудь, что я всегда рядом и помогу, если что. Ты мне важен, братан!" - сказал Пашка и тихо вышел из комнаты, оставив меня со странными мыслями и ссылкой на двери моего воображения.
Уже на следующий день я притащился до компьютера, но сначала все-таки взялся за пианино. Хоть я и вел активный образ жизни, приятно было расслабиться под тяжелый рок. Мои пальцы летели по клавишам прежде, чем я закидывал музыкой свой наркотический организм. Что-то в этом было особенное, словно вся жизнь была одной большой повод для импровизации.
Но потом я понял, что музыка без наркотика - это всего лишь ноты на бумаге. Я решил изучить сайт, который привел меня сюда, и нашел раздел с мефедроном. Почему бы и нет? - подумал я, умещая всю свою предвкушение в один маленький поролоновый пакетик. Именно этот момент и вызвал во мне настоящий наркотический кайф. Мой душевный пейзаж стал ярче и насыщеннее, словно картина, на которой пьяный художник строчит свои краски без всякой логики и принципов.
"Шибко жесткая шняга, чувак!" - промямлил я, пока кайфанул и поигрывал на пианино пару аккордов. Барабаны в моей голове уже давно не были пустыми, а наполнены ритмами тяжелого рока. Но не только это было в моей голове. Другие мысли начали угнетать меня, как мелодия, измельчающая мое сознание на ноты.
"Чувак, ты нормально? Что с тобой? Я знаю, я тебе важен, но ты сам важен себе!" - слышал я голос Пашки, пробирающийся сквозь запах наркотика и звуки тяжелого рока. Он был прав, но я не хотел слушать его. Я хотел играть дальше, улететь еще выше.
И так я продолжал свое путешествие в музыкальный наркотический мир, пока не осознал, что все это закончится плохо. Что я, употребляя наркотик, разрушаю свою жизнь, как взрывная атмосфера на концерте. Я внутри себя начал раскалываться, становясь все больше похожим на ковбойский кантри, исполняемый в исполнении мегабитной ракеты.
"Сава, не гони в пизду свою жизнь! Пожалей себя! Но я уже не мог больше нести свое тяжкое бремя. Я погрузился слишком глубоко и потерялся в этом море проклятья.
"Но где же я? Кто я?" - задавал я себе вопросы, лежа на кровати с разорванным парашютом. Подушки стали похожими на врага, а картины на стенах превратились в фигурные шестиугольники, улетевшие вместе с моим разумом. И тут я понял, что больше не мог играть на пианино. Вместо того, чтобы развлекать людей, я только уничтожал себя, словно группа, нашедшая свое окончание на затухающем коврике.
Где я? Что со мной происходит? Жизнь стала песней без слов, где ноты играли впереди меня, а я лишь танцевал, пытаясь не заблудиться среди этой хаосной симфонии.
До свидания, мир! - прошептал я тихо, пока все исчезало за гранью моего сознания.
И вот теперь я лежу на дне этой бездны, с таблеткой на закладке, стоящей передо мной, словно дьявол, обещающий спокойствие, но только чтобы затянуть все глубже в эту черную дыру. И я понимаю, что мое пианино уже никогда не заиграет, моя музыка смолкла. Однако я надеюсь, что мой опыт поможет кому-то избежать этой гибели и осквернения. Никогда не позволяйте себе потеряться в этих музыкально-наркотических болотах, иначе вы уже никогда не сыграете свою собственную песню.